12 лютого 2024
06 лютого 2024 року відбувся онлайн-захід Комітету АПУ з податкового та митного права, де обговорювалися такі питання:
- топ 10 позицій Верховного Суду в податкових спорах за 2023 рік;
- судова практика в податкових справах для врахування у 2024 році;
- практика Верховного Суду щодо права на оскарження наказів про призначення перевірок та наслідки її застосування судами першої інстанції.
На заході Юлія Кривомаз, старший радник 
та член Ради Комітету АПУ, звернула увагу на Постанову від 08 вересня 2021 року, в якій Верховний Суд виклав позицію щодо права на оскарження наказів про призначення перевірок. Рішення не нове, проте, очікували б, що після нещодавнього поновлення перевірок на практиці така позиція набуде особливої актуальності, особливо з огляду на практику його застосування судами першої інстанції.
Відповідно до тексту Постанови у справі № 816/228/17 позивач оскаржував наказ про проведення виїзної перевірки, який на момент подання позовної заяви вже був реалізований (перевірка була проведена, за наслідками перевірки було складено акт перевірки). Велика Палата Верховного Суду у Постанові виходить у своїх висновках саме з факту допуску податкового органу до проведення виїзної перевірки.
Але додатково висловлює доволі шкідливу для судової практики думку, що «такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».
У результаті виникла ситуація, коли суди перших інстанцій, не вдаючись у подробиці щодо фактичних обставин справи, посилаються на рішення Верховного Суду і зазначають, що ВСІ накази про призначення податкової перевірки не можуть оскаржуватися, незалежно від того, яка призначена перевірка: виїзна чи невиїзна, чи реалізовано вже наказ: чи було допущено податковий орган до проведення перевірки, чи в принципі може реалізувати платник податків право на захист своїх прав шляхом недопуску (особливо це актуально для невиїзних перевірок), чи платник податку звернувся з позовом про скасування наказу до початку перевірки.
Чи означає це, що платник податків не може захистити свої права на етапі незаконного призначення перевірок та упередити подальше ще більше порушення своїх прав? Чи не є це порушенням Конституції України?
Якщо платник податків не може ще на етапі призначення незаконної перевірки забезпечити відновлення своїх вже порушених прав та захист своїх прав від подальших порушень з боку податкового органу шляхом оскарження відповідного наказу про призначення перевірки, то він змушений проходити завідомо незаконну перевірку, ініціювати судові спори вже щодо оскарження результатів незаконних перевірок, які є дорожчими для платників податків і, як наслідок, в разі задоволення позовних вимог – і для держави, та більш трудомісткими як для сторін спору, так і для самого суду.
Ефективним захистом у розглядуваному випадку має бути визнання наказу про проведення перевірки незаконним і його скасування. А відмова у відкритті провадження та, як наслідок, неможливість скасування в судовому порядку наказу про призначення перевірки порушує принцип верховенства права, суперечить Конституції України, якою кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту, легітимізує протиправну поведінку податкового органу, фактично примушуючи платників податків до того, що не передбачено законом (проходження завідомо незаконної перевірки).
Ознайомитися з презентацією Юлії можна за посиланням.